Історія села
Багринівці – село, розташоване за 12 км від районного центру смт. Літин, Вінницької області. Населення 1679 чоловік. Сільській раді підпорядковане село Гончарівка.
Багринівський колгосп «Росія» користувався 6034 га. орної землі.
У Багринівцях працювала міжколгоспна птахофабрика, колектив якої неодноразово був нагороджений Орденом Трудового Червоного прапора, працювало потужне торфопідприємство, яке забезпечувало дешевим паливом не тільки Вінницьку область, а й сусідні Хмельницьку і Житомирську.
Нині в селі працює цегельний завод «Багринкерам», ФГ «Щербич», ФГ «Щербич і К» , ФГ «Надія» , ТОВ «Хмільницьке». Функціонують СЗШ I- III ст. с Багринівці, дитячий садочок «Веселка», АПЗСМ, магазини 6 шт., аптека «ВАЛЕО».
Перша писемна згадка про Багринівці датується 21.05.1431р. тоді Великий князь Литовський Свидригайло дарує Багринівці Хмільницьким боярам Євсею та Ваську, особам, які жили на території Поділля.
Наприкінці XVIII у XIX ст. Багринівці уособлювали долю багатьох сіл України, які увійшли до Російської імперії та були закріпачені. Багринівці входять до Літинського повіту Подільської губернії Багринівської волості.
Маєток належав графу Кушельову – Безбородько (1795 р.) Управляючим Багринівської економії був Карл Іванович Шнайдер. На серпень 1856 р. в Багринівцях налічувалось 989 душ населення; 1108 десятин орної землі, 352 десятин під посів. Потім маєток належав Каншену, а на прикінці XIX ст. Багринівцями володів дворянин Бессарабської губернії Костянтин Ігнатович Пісаржевський. За архівними даними в 1898 р. в Багринівцях і сусідньому селі Майдан Стасів (нині Гончарівка) проживало 4353 жителів. На середину XIX ст. Багринівці залишалися волосним центром. В селі працював цукровий завод, який належав Григорію Григоровичу Безбородько. На заводі працювало 160 чоловік, крім того рафінувало ся цукру 2-3 пуди . Також в селі працювала гуральня та був цегельний завод.
На честь реформи 1861р. в селі було побудовано цегельну церкву на честь Присвятої Богородиці. Вона прикрашала центр нашого села. Це була чудова кам’яна споруда, яку будували 25 років на кошти прихожан, за участі місцевого власника графа Кушельова - Безбородька і священника Мартина Ковальського, вартістю 30000 рублів. (Богослужіння в церкві велося до 1937р. Потім вона була закрита та за ініціативами місцевої влади переобладнана в сільський клуб.).
У 1902 році у с. Багринівці було створене найперше на Літинщині « Кредитне товариство» яке зареєстроване 10.07.1902р. У 1912 році був створений Багринівський сільський банк, який обслуговував усю волость, Основний капітал банку становив 6311 крб. 50 коп., вкладів було 9393 крб. 86 коп., прибутку 1085 крб. 80 коп. всього 16791 крб. 16 коп. В селі діяв пожежний участок та млин, які обслуговували волость. На 1912р. в селі проживало 4534 жителі.
В 1876р. в Багринівцях було відкрите міністерське однокласне училище, В 1894р. – була церковно - приходська школа . А в 1897р- школа грамоти для дівчаток. У 1898р. для двох останніх шкіл було побудовано єдине приміщення, в якому школа грамоти для дівчаток займала єдину кімнату з окремим виходом.
У 1878р. на кошти земства була побудована лікарня. Вона обслуговувала 14 сіл. Лікарня була розрахована на 10 лежачих хворих. Щорічно в стаціонарі лікувалося 110 хворих. Тих, що тільки приходили до лікарні на лікування було близько 5000 осіб.
У 1922р. в селі було створено комітет незаможних селян головою якого був Олекса Іванишин. В 1924-1925 роках було утворено 5 ТСОЗів, це «Серп», «Молот», «Хлібороб», «Гречкосій», «Рух», які були об’єднані з місцевих селян. В 1929 р. примусово було створено колгосп ім. Сталіна, куди увійшли майже усі люди села. У 1932-1933 рр. за свідченнями очевидців від голоду померло близько 2000 людей. У 1934р. колгосп ім. Сталіна поділили на три колгоспи ім..Калініна, ім.. Ворошилова, ім. Сталіна. В 1935р. організовано МТС, директором якої був Максименко. З 1935-1941рр. - в МТС нараховувалося 22 трактори, 5 комбайнів та іншого сільськогосподарського інвентаря.
З 18 липня 1941р. по 20 березня 1944р. село перебувало в німецькій окупації. Під час окупації німці розстріляли та замучили багато наших односельчан: батько і син Мельниченко Іван Макарович та Мельниченко Артем Іванович, сім’ю учителя Кієнка Якова Васильовича (дружину і 2х дітей за те що були євреями), Стрембіцького Миколу Івановича, старосту Гуренка Романа та інших.
У 1950р. всі три колгоспи обєднали в один великий колгосп «Росія», який мав 6034 га орної замлі, 9 автомашин, та 11 тракторів.
В 70-80х роках в селі побудовано школу, дитячий садочок, будинок культури, торговельний комплекс, поліклініку лікарні, будинки для працівників колгоспу.
На сьогоднішній день в школі I –III ст. с. Багринівці навчається 140 учнів, дитячий садочок відвідують 45 дітей.
